Пирій
різних сортів почали вирощувати з другої половини двадцятого століття і
відноситься до верховим злаків з глибоко проникаючими коренями. Він прекрасно підходить для заготівлі сіна і подобається багатьом сільськогосподарським тваринам. Він не примхливий і добре підходить для вирощування на Деляну.
Основними позитивними її властивостями для вирощування є зимостійкість, засухостойкость і стійкість до поширених захворювань - борошнистої роси і бурої іржі. Найкраще росте він на чорноземах і світло-каштанових грунтах.
Господарі ферм, маючи один і той же ділянку і вирощуючи на ньому кормові культури, часто стикаються з ослабленням і ерозією грунту. Особливо часто це проявляється, якщо ділянка має ухил або знаходиться в степовій зоні. Проблемою є те, що на еродованих грунтах травостій стає біднішим і мізерним, як пасовище використовувати таку ділянку вже складно, а сіна виходитиме мало. Засів пирієм ділянки допомагає впорається з проблемою ерозії і відновити продуктивність ділянки.
Можна давати пирій різним тваринам, наприклад, якщо буде використана корморізка, він підійде для домашньої птиці. Особливо люблять цю культуру коні і вівці.
З одного гектара можна отримати до 330 центнерів зеленої маси і 7 центнерів насіння. А в періоді травостою пирій може триматися до 6 років, при цьому повний розвиток настає вже на 3-4 рік. Повільно відновлюється після скошування і ставліванія.
Найкраще посів проводити навесні без покривних культур. Виходячи з призначення ділянки посів проводиться з різною щільністю: на корм висів відбувається з розрахунку 18-20 кілограм на гектар, а на насіння 7.8 кілограм на гектар. На невеликих ділянках розмірів 1 сотку потрібно до 200 грам насіння на кормове призначення і до 80 грам на насіння.
Косіння слід проводити в період повного розвитку культури, тоді пирій максимально насичений протеїном і відповідно корисний в якості кормової культури. У разі, коли пирій прибраний вчасно для використання його в якості корму, наприклад, у кроликів кормоподрібнювач не потрібен. Переросла рослина грубіє і підходить вже тільки для великої рогатої худоби.
Основними позитивними її властивостями для вирощування є зимостійкість, засухостойкость і стійкість до поширених захворювань - борошнистої роси і бурої іржі. Найкраще росте він на чорноземах і світло-каштанових грунтах.
Господарі ферм, маючи один і той же ділянку і вирощуючи на ньому кормові культури, часто стикаються з ослабленням і ерозією грунту. Особливо часто це проявляється, якщо ділянка має ухил або знаходиться в степовій зоні. Проблемою є те, що на еродованих грунтах травостій стає біднішим і мізерним, як пасовище використовувати таку ділянку вже складно, а сіна виходитиме мало. Засів пирієм ділянки допомагає впорається з проблемою ерозії і відновити продуктивність ділянки.
Можна давати пирій різним тваринам, наприклад, якщо буде використана корморізка, він підійде для домашньої птиці. Особливо люблять цю культуру коні і вівці.
З одного гектара можна отримати до 330 центнерів зеленої маси і 7 центнерів насіння. А в періоді травостою пирій може триматися до 6 років, при цьому повний розвиток настає вже на 3-4 рік. Повільно відновлюється після скошування і ставліванія.
Найкраще посів проводити навесні без покривних культур. Виходячи з призначення ділянки посів проводиться з різною щільністю: на корм висів відбувається з розрахунку 18-20 кілограм на гектар, а на насіння 7.8 кілограм на гектар. На невеликих ділянках розмірів 1 сотку потрібно до 200 грам насіння на кормове призначення і до 80 грам на насіння.
Косіння слід проводити в період повного розвитку культури, тоді пирій максимально насичений протеїном і відповідно корисний в якості кормової культури. У разі, коли пирій прибраний вчасно для використання його в якості корму, наприклад, у кроликів кормоподрібнювач не потрібен. Переросла рослина грубіє і підходить вже тільки для великої рогатої худоби.