Зернодробарка - апарат змелюючий зернові культури при підготовці корму для згодовування тваринам. Всі конструкції такого роду, сконструйовані в домашніх умовах, значно спрощені в порівнянні з тими, які випущені на виробництві.
Зернодробарку в домашніх умовах споруджують на рамі прямокутної форми, звареної зі сталевого куточка розміром 5 на 5 см. До неї приварюється опорна площа з листа сталі товщиною 6мм. Вантажну площадку виготовляють з листа азбестоцементу товщиною 10мм. Підбираємо двигун потужністю 3кВт, зі швидкістю обертання 3тис. оборотів в хвилину, і що працює від трифазної мережі з напругою 380В.
Ремені клинового типу передають крутячий момент від двигуна до приводного валу. Зернодробарка працює завдяки цьому валу, який повинен бути цілісним, приводним і ступеневого типу. Закріплюємо вал до рами за допомогою двох опор і кулькових підшипників. У центрі конструкції розташовується консольний вал. З одного боку вала розміщуємо шків, а з іншого - молотковий ротор.
Споруджуємо бункер для завантаження зерна. Виготовимо його з листа сталі товщиною 1 мм, у формі усіченої перевернутої піраміди (підстава 350х350мм і 100х100мм, висота - 350мм). Бункер і корпус з'єднуються разом через гумову прокладку і стягуються болтами.
Споруджуємо зовнішню частину корпусу - обечайку. Для цього беремо трубу довжиною 130мм з товщиною стінки 6 мм та зовнішнім діаметром 270мм. У обечайку вставляємо статор, виготовлений з тієї ж труби що і обичайка. Вкручуємо чотири шпильки в отвори, просвердлені в стиках обох труб. Ці шпильки є шпонками, що не дають статору провертатися щодо обичайки. А також завдяки цим шпилькам до корпусу максимально притягуються фланці, один з яких глухий, а другий з отвором для вала з манжетою. Фланці кріпляться за допомогою герметика. Далі нарізаємо канавки по внутрішній стороні стопора з перетином 4х4мм. У дні корпусу прорізаємо отвір, точно такий же, як і в верхній частині. Отвір має бути з довгим і коротким патрубком. Нижній патрубок знімається в момент завантаження зерна в бункер. Він знадобиться, під час вивантаження вже подрібненого зерна.
Основна частина в зернодробарці - це молотковий ротор. Виготовляємо його таким чином, щоб він розмістився в корпусі дробарки. Молотки і статор віддаємо на термообробку. Після цього збираємо весь молотковий ротор і садимо його на вал. Встановлюємо заслінку для регулювання подачі зерна в бункер, між завантажувальним отвором в корпусі і окантовкою горловини бункера.
Як говоритися все геніальне - просто. Ось і в цій дробарці механізм настільки простий, що дозволяє з легкістю подрібнити всі види зернових культур необхідних для приготування корму тваринам.
Зернодробарку в домашніх умовах споруджують на рамі прямокутної форми, звареної зі сталевого куточка розміром 5 на 5 см. До неї приварюється опорна площа з листа сталі товщиною 6мм. Вантажну площадку виготовляють з листа азбестоцементу товщиною 10мм. Підбираємо двигун потужністю 3кВт, зі швидкістю обертання 3тис. оборотів в хвилину, і що працює від трифазної мережі з напругою 380В.
Ремені клинового типу передають крутячий момент від двигуна до приводного валу. Зернодробарка працює завдяки цьому валу, який повинен бути цілісним, приводним і ступеневого типу. Закріплюємо вал до рами за допомогою двох опор і кулькових підшипників. У центрі конструкції розташовується консольний вал. З одного боку вала розміщуємо шків, а з іншого - молотковий ротор.
Споруджуємо бункер для завантаження зерна. Виготовимо його з листа сталі товщиною 1 мм, у формі усіченої перевернутої піраміди (підстава 350х350мм і 100х100мм, висота - 350мм). Бункер і корпус з'єднуються разом через гумову прокладку і стягуються болтами.
Споруджуємо зовнішню частину корпусу - обечайку. Для цього беремо трубу довжиною 130мм з товщиною стінки 6 мм та зовнішнім діаметром 270мм. У обечайку вставляємо статор, виготовлений з тієї ж труби що і обичайка. Вкручуємо чотири шпильки в отвори, просвердлені в стиках обох труб. Ці шпильки є шпонками, що не дають статору провертатися щодо обичайки. А також завдяки цим шпилькам до корпусу максимально притягуються фланці, один з яких глухий, а другий з отвором для вала з манжетою. Фланці кріпляться за допомогою герметика. Далі нарізаємо канавки по внутрішній стороні стопора з перетином 4х4мм. У дні корпусу прорізаємо отвір, точно такий же, як і в верхній частині. Отвір має бути з довгим і коротким патрубком. Нижній патрубок знімається в момент завантаження зерна в бункер. Він знадобиться, під час вивантаження вже подрібненого зерна.
Основна частина в зернодробарці - це молотковий ротор. Виготовляємо його таким чином, щоб він розмістився в корпусі дробарки. Молотки і статор віддаємо на термообробку. Після цього збираємо весь молотковий ротор і садимо його на вал. Встановлюємо заслінку для регулювання подачі зерна в бункер, між завантажувальним отвором в корпусі і окантовкою горловини бункера.
Як говоритися все геніальне - просто. Ось і в цій дробарці механізм настільки простий, що дозволяє з легкістю подрібнити всі види зернових культур необхідних для приготування корму тваринам.